Get out

На перший погляд просто кльовий мультик. Якщо ж копати глибше – то тут і дідусь Зігмунд, і його учні-перевертні, і усі інші великі псіхіатри. Завжди цікавило з якою метою знімають (малюють) такі штуки, для кого, хто в кінці кінців? Виявилось мультяха знана і признана в світі. Навіть сайт імєєццо… Ми всі через це пройшли ну хіба що усі ці марсіани, роботи і кагебісти… вони ж не тутешні. Фтикайте повільно і приємно.

А завтра знову були вибори

P.S. взято у когось з рейтингованих яндексом блогерів. Сорі.

Этот брошенный Богом мир…

Знову переповнюють думки, підозри, аксіоми, точки зору. І втома від усього зазначеного.

“Я не вірю” – з цього починаю сприйняття всього що навколо, так про всяк випадок – для підтримки форми. Думав чомусь про ту Україну…. декілька днів до виборів. Мабуть я б змирився з перемогою будь-кого з кандидатів, за умови політичного вбивства противника і його команди. Декілька позачергових – тоді черг – і країна стане чистішою.

Вірити в казки не доводиться… тому і в зміни також не вірю , і колода перетасується вже на наступних виборах.

Дізнався що Гугл “йде” в Україну. Стало досить цікаво – цікаво чому і навіщо? Чому саме зараз?? Цей крок випадково трапився в момент, коли США не зробили ставки на українських виборах, та фонд US AID звернув свою діяльність в Україні з офіційною версією – “демократію ми у вас вже побудували”. Все це мабуть варто розцінювати як перехід до наступного етапу поневолення. І доки Москва потирає руки від мочілова двох своїх кандидатів у нас – вже навіть уявляю цих коротишок з джойстіками в руках і юнацьким запалом – Вашингтон заходить з тилу, окрім того ще й вирішуючи споживацько-продажницькі цілі.

Їхав додому і думав. Джем поставив Макаревича. Я впізнав його з перших акордів. Пісня лягла рівно і плавно. Мабуть вона знову вчасно і доречно знайшла мене. Закрадається думка про маніпуляцію.

Герої не нашого часу

Пост в тему до присвоєння звань героїв України, які останнім часом стали темою як мінімум номер 2.

З першого погляду дивно. Виникає риторичне питання – “а хто судді?” Чому якісь пройдисвіти, головне заняття яких тріпати язиком та дерибан – повинні признавати героєм того, хто ризикував життям, того, за кого рідні досліджували Сибір, того хто в кінці кінців ВМИРАВ? Чи вони повинні бути в одному ряду з усіма іншими  “героями” (повний список тут)? На скільки воно кому потрібне оте геройство – якщо дається отакою от ціною? Чому людина займає свій пост 5 років – і тільки в останні дні приймає єдиний указ який можна назвати вольовим? Чому???

На слуху чомусь Положинський – “я не хочу бути героєм України….”!

Відзначили битву під Крутами. Вкотре відзначили. Кожен дав оцінку відповідно до цілей замовників, патріоти зїздили на могилу, мабуть навіть провели десь якусь конференцію з претензією на науковість і обовязковим фуршетом опісля. І що далі?

Історя має здатність повторюватись…. Ситуація в Україні зараз і Україні тоді – досить схожа. Ми на передодні нових Крут?

…. “Тим часом із майже 300 000 війська, яке було прихильним до Центральної Ради ще літом 1917 до січня 1918 кількість військ вірних УНР зменшилася до близько 15,000 чоловік по всій країні. Історики звертають увагу на здеморалізований стан українських військ, на їх стомленість війною —а передусім на відмінну систему революційних агітаторів у складі більшовицьких військ, які схиляли на свій бік цілі загони армії УНР. Іншою загрозою для УНР, до речі, була велика кількість більшовицьких прихильників по країні, навіть у Києві. Вирішальним для долі бою під Крутами і реально загрозливим для уряду УНР було і більшовицьке повстання на заводі Арсенал, яке успішно придушено. За таких умов єдиною надією і опорою Центральної Ради залишилась патріотично налаштована студентська молодь Києва, яку і залучено на захист столиці України……

Вибори без окулярів

Не претендуючи на звання аналітика чи політолога (нескромно зауважу – поодинокий випадок), не маючи бажання навіть говорити про гівно, мене вперто не покидає бажання все ж розглянути результати першого туру  Виборів 2010.

Я відмовляюсь від усіляких термінів, прогнозів і пафосної лексики. Є бажання назвати все своїми іменами – іншими словами – дати оцінку в дуже відвертій формі. Можливо навіть відвертішій аніж тримання за бидло мене і усіх самими кандидатами, і відвертішій аніж цинічного називання мене і усіх “народом України” (у деяких це звучить більш відверто – просто “виборець”).

За основу беру данні ЦВК, реальних думаю не побачить ніхто і ніколи.

Перейдемо до наших кандидатів:

Янукович В. Ф. 35.32% . Дана цифра означає не більше і не менше ніж те, що в Україні сьогодні нараховується 8 686 656 громадян, які перебувають на одному й тому ж (або і нижче) інтелектуальному, культурному та моральному рівнях, що і кандидат. Окрім цього – це показник того що в цій країні авторитет може мати виключно опозиціонер (смішно називати опозиціонером людину – “папа” якої і “тримає” цю ж таки країну), тобто виключно той хто критикує – і в жодному випадку не робить. В цій країні все ще перемагає той, хто рахує, і ця країна вперто має 2 береги однієї ріки.

Єдиний і/або правильний

Now playing: Аве, Мария (Эпилог) – В.Фролова, Вад.Мищук, Вал.Мищук

За словами Єжи Лєца – “Є барикади, по одну сторону яких пусто”. Відповідно повинні бути ті, за якими непусто. То на чиїх напівпустих чи напвіпорожніх барикадах стоїмо ми?  На чиї барикади нас регулярно штовхають чи тагнуть?

“У нас були вибори” – так хочеться сказати знойомим з-за кордону чи навіть океану (це різні соціуми а відповідно і їх представники). Хоча насправді правильніше буде сказати – вибори знову “мали місце”, точніше мали нас. Більше того – матимуть нас знову і знову.

Чи не вперше в житті – цього разу мені стало відверто байдуже на ці вибори, політику, курс грвні чи навіть долара, кабміни і зради, консенсуси та перемовини, – та й загалом на дуже багато речей.

Я показав свого фака всім барикадистам.  Я вибрав інший шлях – я йшов додому. Прихід в дім – в вселенському його розумінні має набагато більше сенсу. Я не бачу смислу рубатись 100 на 100 … проблему може вирішити бій віч-на-віч – вони курва справляться і без мене.

17 січня я вибирав життя. Я зробив мабуть один з небагатьох правильних виборів свого життя. Це єдине, що мене втішає. Я маю менше шансів бути розчарованим чи виштовхнутим на чергові барикади черговими горе пройдисвітами.

Я хочу кричати усім горе революціонерам, всім цим штабістам і просто пересічним політпросвіщонним, маріонеткам і тим, хто на пальчиках у блудних – я хочу кричати їм, але скажу кожному на вухо. “Спригніть з цієї тяги – є речі важливіші ”

Спробуйте просто пожити.

А завтра були вибори

…. коротенька лекція по кармінній рівновазі, масовий екзорцизм, як альтернатива виборчому процесу, танці-співанки, демонстрація внутрішнього джихаду, жорсткий соціальний реп, творення тексту он-лайн, вібрації мозку, ремікси на колядки і щедрівки, розповіді про час і топос, виступи друзів проекту….  Довибори відбудуься у ЛЬВОВІ в ДЗИЗІ, 17.01 o 18.00….. Мирна аполітична aкція ущільнення роздовбаних щілин виборних урн…

Господи, дякую ТОБІ за те, що є такі люди. Невже шанси є?

оригінал десь тут

—————-
Now playing: Мертвий півень – Ми так жили немов співали джаз…
via FoxyTunes

сповідь звукомана

“”Наушники лучших производителей: наушники SONY, наушники Koss, наушники GRADO, наушникинаушникинаушники Philips, наушники AKG и др…” Beyerdynamic, Sennheiser,

” Какой плейер лучший? winamp, aim, iTunes (для ярих маківців), foobar,…. apollo чи   mediamonkey в кінців…

Музло всевишнє… та не в тім біда …  все залежить від…. багато чого… від вашого вуха, від плейера і того як вам його продали (в парадигмі безкоштовного скачування, звичайно) але ж продали…. від смаку в писку, за словами одного з моїх крайніх знайомих…. і звичайно, від ще 100 тисяч факторів… але головне – все залежить від самої музики а не заліза що її відтворює!

тим не менше…я люблю звук…

нещодавно подарували Sinnheiser – простенький такий.. але… в такі моменти  ти розумієш всю вагу кожного з факторів…. блін, Сінгезер форева… і це не дитячі вау щодо першого що, потрапило на вухо… я мав досвід Косс… доки, сцуко, добрі люди не поламали те, що поламати важко- є і такі Богині всіх піздєців і негараздів.

Та вже ж – якби не вона я б не знав “свого вже” Сінха… тому все йде своїм шляхом… і час минає… під музику!!!!!!

Респект всім хто знає що таке любити звук… рівний та правильний звук!!! Вчіться слухати – це велика наука. Якщо ж ви навчитсь і чути , то….

—————-
Now playing: …
via FoxyTunes

Нового, Вам, року!

For everyone хто хоч якось потрапить сюди – just be happy!!!

Happy new year!

Gëzuar vitin e ri!

كل عام وأنتم بخير!

שנה טובה!

גליקלעכן נייעם יאָר!

Gelukkige nuwe jaar!

З новым годам!

Честита нова година!

Boldog újévet!

Chúc mừng năm mới!

Gelukkig nieuwjaar!

Ευτυχισμένο το νέο έτος!

Godt nytår!

Gleðilegt nýtt ár!

Feliz año nuevo!

Buon anno!

新年快樂！

Laimīgu Jauno gadu!

Frohes neues Jahr!

Szczęśliwego nowego roku!

Feliz ano novo!

An nou fericit!

С новым годом!

Срећна нова година!

Furahia mwaka mpya!

สวัสดี ปี ใหม่!

Yeni yılın kutlu olsun!

Bonne année!

नया साल मुबारक हो!

Sretna nova godina!

Šťastný nový rok!

Head uut aastat!

あけましておめでとう！

—————-
Now playing: Nino Katamadze – Once In The Street
via FoxyTunes

Прогноз 2010: PR куритиме в куточку

З наступаючим та Різдвом. Хотілось просто відправити цей рік в історію та й годі.  Але саме в кінці цього року остаточно погодився з тим, що просто не встигаю за усіма винаходами людства. Я й праску ще не до кінця засвоїв – а тут тобі Google Wave. Мій прогноз на наступний рік – ми далі далі ставатимемо кіборгами, наносапіенсами чи якимись наборами бітів. Таке от всім креативно-цифрове привітання.

Останні дні будь-якого року – це жнива для 2 когорт спеців – аналітиків та прогнозистів (в Україні до них варто додати політиків). Знайшов цікавий прогноз чергового  гуру. До цих прогнозів можна ставитись по різному, рівно як і до прогнозів самого Нострадамуса.

Єдине що показує практика на 99% це те, що у трактувати самі прогнози можна по різному,  а також у випадку їх неточності сміливо сподіватись на те, що про них просто забудуть. А ще мене чомусь дивує сам формат таких прогнозів – оскільки в більшості випадків йдеться про об’єктивні речі. Перейдемо власне до прогнозів.

В западной прессе довольно-таки популярными являются материалы, кейсы и аналитические обзоры Мэта Гранфилда, известного австралийского консультанта по онлайн-маркетингу. В прошлом году он сделал прогноз на год текущий и, оказалось, что 90% всех «экономических предсказаний» специалиста сбылось.

Вдохновленный собственной проницательностью, Гранфилд решил повторить  обзор. Материал получился дерзкий и во многом спорный, но тем не мене, мы решили полностью опубликовать предсказания Мэта, там есть о чем задуматься. Например, в своей колонке для Marketingmag он предсказывает затухание лихорадки социальных медиа и активности брендов в соцсетях, рассуждает о том, что будет с печатными СМИ, предрекая им все-таки гибель, правда долгую и мучительную, говорит о том, что компании будут отрекаться от пиар-технологий.

Прогноз №1: Термин «социальные медиа» выйдет из обихода

Я думаю, что недавняя смерть агентства, специализирующееся на социальных медиа The Population, входящее в Photon Group, символизирует конец золотой лихорадки. Социальные сети продолжат свое существование. Facebook будет, как и прежде популярна, но PR-агентства и менеджеры по маркетингу начнут понимать, что «социальные медиа» было просто дешевым термином для кучки веб-сайтов, на которых люди общались друг с другом и снимали метки с неудачных фотографий. Если все пойдет хорошо, ТОП-менеджеры  возможно поймут, что никому, собственно, нет дела, и прекратят вести блоги.