Vuvuzela button or I love YouTube

Випадково натрапив на кнопочку в ютубі. Передав черговий респект провідним світу цього. Вувузела кнопка на ютубі – номінація “найбільш ефективна активація теми ФІФА 2010″.

Fuck vuvuzelas

В даному випадку не варто багато говорити. Було в це в Україні – можна було б сказати що Блаттер на відкаті у китайських виробників. А так…. а так хто його зна.

Параноя прогресувала або вкотре не вірю

Я не вірю більшості того що бачу чи чую. У світі нічого не відбувається просто так. Все чимось і кимось передбачено та сплановано. І все що не сплановано Богом – сплановано кимось хитрим і шустрим. Цитуючи Старіша О.Г. – завжди задаю собі одне запитання “Кому це вигідно?”.

Знайшов на ютубі ролік про BP та екологічну катастрофу в Штатах.

Тема обіцяє бути цікавою. Все ця катастрофа непросто так. Цікаво що далі – коли на сцену вийдуть герої, кооли їх рішення стане єдиним та безальтернативним? Коли загадкові добродії знову “врятують” світ? Я не надто відслідковую цей процес – але впевнений, що трансформації курсу євро жодним чином не пов’язані з катастрофою.

Невже справді, для виводу альтернативних джерел енергії та їх розкрутки потрібні такі жертви? Чи може насправді немає ніякої катастрофи? Чому Албанія – а чому ні?

Пароль: бляді на морі фото

Отак мене індексує Яндекс. Перше місце в пошуковому запиті – це, звичайно, почесно. Вважатиму що це нагорода за відвертість.

В будь-якому випадку формулювання запиту досі викликає посмішку.

Для чего был оркестр? – чтоб ты уехал навсегда!

Я люблю свої країну як батьківщину і ненавиджу як державу.

За кілька годин до відльоту назад увімкнули СПБЧ.  Дивно, але я навіть не помітив тут сарказму.

Окремий всесвіт нету, як виявилось згодом, причетний до цього муз-реал-соцеконом-бля витвору. Ютуб на марші!

А починалось все з цього несмішного домашнього відео….

HEINEKEN Walk-in Fridge/ Sequel

walk-in fridge – aaaaaaaaaaaaaa!!! Зачот!

Дивно, але малі діти чомусь дуже уважно дивляться саме рекламу! Серію роліків Хайнекен я дивлюсь як мала дитина!

Я ни разу за морем не был…

Я ни разу за морем не был
Сердце тешит привычная мысль
Там такое же синее небо
И такая же сложная жизнь
Может там веселей и богаче
Ярче краски и лето теплей
Только так же от боли там плачут
Так же в муках рожают детей

Чомусь завжди здавалось що там – невідомо де – в напівміфічному цивілізованому світі  все по іншому, і всі інші. Але надибав таку от картинку та задумався. Мабуть проти природи не попреш. Навіть там.

p.s. Думав. Та зрозумів відмінність. Відмінність у відсотках виродків – іншими словами вони є усюди, проте в різній концентрації. Якщо перенестись на зображення – то у нас лівий рід мав би бути заповненим повністю, у НИХ там – лише один, та й того засранцем обізвали. Не розуміють вони що без нього вони не відчували б себе людьми.

А вони таки праві да

с дньом пабєди

Важка та неоднозначна наша доля. Доля бути українцями. А це означає мати 2 береги, мати 2 точки зору, мати більше одного, мати пантеон. Пантеон богів та ідолів, пантеон поглядів та думок, а точніше їх інтерпретацій… мати пантеон історії.

Мав нещастя та мужність переглядати Кісільова та Савіка з приводу дня побєди. Прикро, прикро та до сліз образливо мати отакі от політичні шоу в прямому розумінні. Ця країна в принципі шоу – а в додаток ще й ці євреї з москалями. І студія з плебеями що хоч раз в житті мають можливість натиснути заповітну “кнопку”, і бути почутими в аплодисментах, і на жаль жодного разу в справжній сльозі, котрої вимагає реальність.

Аспект політичний цього свята смердить гімном. Як сказав невідомий – я ненавиджу 2 речі – коли бляді співають про кохання,

Ми розп’яті на циферблаті годинника

Схоже Єжи Лєц таки мав рацію. Ми якось надто по-хамськи дивимось на час, не усвідомлюючи того, що у нього більше влади. А тільки тоді, коли починаємо боятись поглядів годинника – намагаємось наздогнати втрачене.