Коротко про маркетинг

Колись давно натрапив на отакі-от тлумаченя маркетингових термінів. Доволі просто і доходчіво… як на мене.

Technorati Теги: реклама,что такое реклама,что таое маркетинг,прямой маркетинг,тлумачний словник,словник термінів маркетингу

Hа вечеринке ты видишь симпатичного парня. Ты подходишь к нему и говоришь: “Со мной классно в постели”.
- Это прямой маркетинг
Ты пришла на вечеринку с друзьями и видишь симпатичного парня. Один из твоих друзей подходит к нему и говорит: “С ней классно в постели”.
- Это реклама
Hа вечеринке ты видишь симпатичного парня. Ты поднимаешься и поправляешь платье, подходишь к нему и наливаешь ему напиток. Ты говоришь: “Позвольте” и подходишь к нему ближе, чтобы поправить ему галстук, и одновременно касаешься грудью его руки, а затем говоришь: “Кстати, со мной классно в постели”.
- Это пиар
Hа вечеринке ты видишь симпатичного парня. Он подходит к тебе и говорит: “Я слышал, с тобой классно в постели”.
- Это узнаваемый брэнд
Hа вечеринке ты видишь несколько симпатичных парней. Ты всем им пишешь записки о том, как с тобой будет классно в постели.
- Это директ-мейл
Ты приходишь на вечеринку и говоришь “Со мной круто в постели, и ты будешь моим третьим парнем за этот вечер”
- Это сетевой маркетинг
Hа вечеринке ты видишь симпатичного парня. ты подходишь к нему и говоришь: “привет! знаешь, какой мне сегодня приснился сон? я лежу на шелковых простынях и просто изнемогаю от желания, а на земле не осталось ни одного мужчины! и все мои знания в области кама-сутры больше никому не нужны… вот ужас-то! что? ты хочешь взять у меня пару уроков?”
- Это креативный подход
Ты приходишь на вечеринку, не танцуешь, не смеешься и просто плюешь на всех, моешь руки в крюшоне, сплевываешь на свечки воткнутые в торт… Все пацаны следят за тобой с вожделением…
- Это лидирующее положение на рынке
Ты приходишь на вечеринку, вся такая красивая, сексуальная и уверенная в себе… Ты знаешь, что в постели ты лучшая… Ты готова совершенно бесплатно отдаться хорошему парню… Hо всех парней расхватали какие-то грымзы и сосут из них бабло…
- Это Рынок, детка…

І що вони прагнуть там такого побачити???

Пацан сказав!

В продовження теми футболу та ЧС 2010. Натрапив на статтю в якій йдеться про справжній чоловічий поступок. Прем’єр-міністр Словенії особисто почистив бутси футболістів збірної після перемоги на росіянами.

Відразу чомусь уявилось як Юлія Тимошенко готує омлет на всю команду, ну або ж так само – чистить бутси гравцям нашої збірної. Можна припустити, що якщо б така обіцянка зі сторони нашого прем’єра мала місце перед матчем з греками – то Партія Регіонів пообіцяла б на 1 мільйон більше

Розсмішив коментар росіян.: “Интересно, что глава РФС Виталий Мутко не остался в стороне в этой ситуации и предложил свои услуги игрокам сборной России. Министр спорта был намерен постирать подопечным Гуса Хиддинка футболки, если те сумеют пробиться в финальную часть мундиаля-2010.”

Воно то канєшно да, але чомусь про свого прем’єра вони навіть не згадують. Ну я розумію рівень, імідж і все інше – але ж хоча б президенту Медвєдєву запропонували, ну щоб хоч якось дотримати рівня заданого словенцями.

А взагалі приємно коли обіцянки виконують.

100 грам за “евтаназію збірної”

“Найстрашніше -  це коли герої безсилі.

Найсумніше коли рятівники не рятують…”

Місько Барбара

Завжди чомусь важко починати щось, але ще важче розуміти, що воно – те що почалось -вже  закінчилось. Так, мабуть, мало б бути і цього разу у випадку збірної України та чергового відбору на мундіаль.

В одному радянському мультфільмі  говорилось “как ти яхту назавьош – так она і попливет”. Команда називається збірна України. Тому як живемо так і граємо. Вчора на полі, як і до цього в принципі, була наша ментальність. Я ярий прихильник ввести в УЄФА та ФІФА поправки які б забороняли закінчувати матчі українських команд внічию – прирівнюючи їх до поразки. Але це тема окремого дослідження.

Починали ми з випадкової перемоги на останніх хвилинах над білорусами, потім були нервові мінімальні над мертвим Казахстаном, бойові нічиї з хорватами (вирішальні), героїчна та міфічна перемога над англійцями…і матчі з греками. Зупинятись на аналізі гри не варто – оскільки гри як такої немає. Для цього є спеціалісти – вони то не втратять нагоди посвітити фейсами в телику.

Хочеться звернути увагу на другорядне… на перший погляд. Збірна не виконала планів. А значить хтось щось робив не так. Списати на когось одного важко – тому винні всі – гравці, тренер,ФФУ,  УФІ, Ринати і Сурки, журналісти, судді, та вболівальники!!! ВСІ!!!

Навіщо ЗМІ трубити про те що ми ніколи не проходили на мундіаль з стикових матчів??? Слова матеріальні. Для тих хто не вірить – рахунок на табло.

Навіщо перетворювати збірну на клуб??? Збірна це найкращі гравці з українським паспортом на даний момент – такий собі зріз футбольного хозяйства. У нас чомусь не так. У нас багато чого не так.

Данєцк. А чи варто грати матчі там, де цього хочуть лише на словах? Як на мене краще грати там, де тебе підтримують до останньої хвилини.

Шева. Кажуть що чоловіки не плачуть. Брешуть!!! Вони плачуть, і більше того – лише справжні. Надто неоднозначними були ці 2 роки саме в житті Андрія Шевченка. Якщо коротко – то він повернувся, і навіть будучи в ненайкращій своїй формі – саме він тягнув цю збірну на ЧМ 2010. Дивлячись та порівнюючи я готовий плакати з ним. Я його розумію. Він найкраще, що є в цій країні. А чи розуміли всі ці Ракицькі, Кучери та Мілевські що означав цей матч для нього? Мабуть ні. Вони чомусь вірять що у них ще все попереду. Чергове питання до ментальності.

Чи важко бути мужчиною? Для деяких справді важко. Йдеться про тренера збірної  – пана Михайличенко. Почитав його інтерв’ю та зрозумів – він просто неадекватний. Ну хіба може адекватна людина заявити після ТАКОГО – що претензій нема,  що критики будуть завжди, що він сумлінно виконував свою роботу, що він готовий продовжити роботу зі збірною… хм… а не сумлінно це як- прогулювати тренування, чи не являтись на матчі? Чоловіком бути важко… особливо коли йдеться про гроші.

А тим часом на півночі. Росія. Багато хто вчора видихнув з полегшенням після фінального свистка в матчі Словенія – Росія. Так, вони також не вийшли на ЧМ. І від цього нам чомусь стає легше. Мені також. Але ж чому? Чи раділи ми так коли Польща чи Румунія не вийшли на ЧМ? Сумніваюсь. Я не втримався і почитав крики душ російських вболівальників, чи того що від них залишилось:

• ни Аршавина, ни Павлюченко не было видно! За Англию бегать все мастера. а за родное Отечество в западло! Как всегда понадеялись на русское авось, расслабились раньше времени, искали базы
  в ЮАР, нашего посла пригласили на жеребьевку, поспешили- народ расстроили!!! небрежность боком вылезла,такого позора я не помню с прошлого отбора! (ги, а тут отжог по повній)
• Но ведь никто не снимает ответственности с игроков, болельщики, извини меня не получают таких зарплат, да и словенцы я думаю тож, это стыд и позор (нам не привыкать).

• ПРИЗЫВАЮ ОБЬЕДИНИТСЯ И ДВИНУТЬ К ПОСОЛЬСТВУ СЛОВЕНИИ/НОРВЕГИИ (арбітр був норвежцем)

• Аршавин и Ко опозорили Россию, опозорили Д.Медведева, опозорили нас с вами. Этим людям не место в
  сборной, видеть их не могу. Теперь будем только смотреть наш родной чемпионат и болеть за свои клубы.

• народ только не пить!!!!!!!!! медвепуты с западом только этого и ждут!!!!!!!! нарошно матч слили,чтоб трубу в словению сделать, продавать богатства народные…

• хохлы с пустыми трибунами и пидором ющенко лучше сыграли (оригінал)

• Это все гребанный русский менталитет, вот все отвественные матчи мы летим…..Первый матч не закончился, а мы уже пешком ходим….ведь ведем 2:0…и получаем пинок под жопу, а могли и два……во втором матче вышли уже призерами ЧМ 2010……на матче был президент….и все равно не было битвы….что за хрень постоянно твориться…..а ведь фартуна была с нами постоянно. Хотели на Словению выйти….да пожалуйста, штанга за нас должна сыграть…да пожалуйста…..А фартуне в душу срать нельзя (авт.)…..вот и получили…..когда же начнем мы биться не за деньги….а за идею….за азарт….за победы…за признание….??? Настолько погано на душе. Я в футболе ничего не смыслю…..просто всегда болел и радовался достижениям….думал что мы вышли из футбольного кризиса…нет, он туда только залез.

І втішився я не з того, що “москалі також не вийшли” – а з того що ми реагуємо вже якось трішки по іншому, хочеться вірити що у нас менше політики, менше ідолопоклонства, агресії в кінці-кінців. І сумно стало через те що нема у нас отої “національної ідеї” чи просто “ура патріотизму”… а Аршавіну закидають саме це.

А день взагалі був багатим на події та думки – тобто матеріал для роздумів і навіть висновків. Бувають такі дні. Зазвичай їм передує якась порожнеча. Тому для себе вивів формулу – якщо нічого не відбувається – значить скоро щось відбудеться.

Наприклад вчора я перестав поважати Тьєрі Анрі та ще більше зауважав ірланців. У них справді в серці є те, що не вмира. Бувають такі поразки після яких не можеш когось звинуватити і більше того аплодуєш. На жаль не у нас.

Я вкотре підтвердив для себе той факт – що футбол, гроші та політика – це одне ціле. Можливо випадково, але з  східноєвропейський збірних – жодна не потрапила на ЧМ, а також острівна Ірландія. Не потрібні ми там. Комусь.

Я зрозумів сенс процедури евтаназії. Це коли “щоб не мучитись” тебе реінкарнують. Дякую грекам за евтаназію. Я сподіваюсь це піде нам на користь. На наступну футбольну тусовку ми потрапимо 99%. Ми будемо  господарями. Єдине чого хотілось би – це побачити команду. І Шеву у ній. І сльзи… радості цього разу.

З.І. Бувають моменти в житті коли алкоголь безсилий.

—————-
Now playing: Бабкин – Не больно
via FoxyTunes

Чергова версія безнадійного!

Знову скинули посилання. Таке трапляються часто і у всіх. Я так думаю. Почалось все з сперечань з приводу фотосесії Андруховича.

Вона: – прикольно. я теж так хочу навчитись.

Він (цинік напевно): – нічого особливого. чергове щось у вигляді “тіпаособливого”

Не втримався від огляду чергового жж. Помітив, що частіше -  останнім часом- читаю саме блоги. Соціальні медія рулять, подумалось комусь. Там я ще не бував – констатувалось мені.

Знайшов. Чергове трактування чи то версію. Автору йшлось про любов. Парадигми його не знаю – тому чи малось на увазі кохання не знаю.

“Любов – це постійне перебування в режимі макрозйомки,
персоніфікована антропоморфна параноя,
торкнутість серцем.
Любов боїться майбутнього, і тут випадково права:
спраглість майбутнього – це вид проїзду, офсайд.
Тому зовні любов виглядає як консервна банка у вологому середовищі,
яка вигулює кожного на поводку, кілька разів за життя…”

Клаптик абсолютно самодостатнього тексту. Такий що має право на життя. Текст з багатьма “але” в поєднанні з “ех…”. А загалом життєво.

—————-
Now playing: Мертвий півень – Брат, піва кончілось
via FoxyTunes

Ето празднік со слєзамі на глазах!

“Вот би снова туда, вот би встретить друзей, тех с кем совесть не розвела..” Розенбаум

Сьогодні, 17 листопада, по західному календарю відзначається день Студента.

Прокинувся і згадав про цей факт. Подумав і стало якось дуже сумно. Сумно за те, що це “свято” вже не несе того навантаження смислу, драйву та сп’яніння. Не несе в порівнянні з тим як.

Дивні відчуття накатують коли піддаєшся спогадам. Про той перший день студента, про підготовку і нестерпне очікування – в той день мало відбутись багато важливих і цікавих подій. Ми ритуально повинні були скупитись, сакрально вирішити дилему “скільки брати”,  і автоматично не забути про масло для канапок (все ж повинно бути красіво). Наші в той день повинні були обіграти Словенію і вийти на перший чемпіонат Європи, в ДК повинні були виступити з черговим святковим концертом – і ми повинні були одночасно побачити і те і інше. Загалом було дуже багато планів та надважливих завдань. Принаймні тоді так здавалось. А ще був запах свята в повітрі, і ейфорія навколо.

В той день випав сніг. З того часу в цей день я віддано чекаю снігу… а тоді з кожною хвилиною карусель подій прискорювалась і впевнено прямувала до логічного завершення – приємного вранішнього похмілля та обламків спогадів феєричного “вчора”. Згадати було що, іноді навіть зі слізьми від сміху. Наші тоді підвели і не перемогли, на виступ чомусь не потрапив я, а ще вперше закурив посилаючись на невдачу збірної…. закономірно посилаючись. Ну а далі свідомість не встигала за подіями, пам’ятаю лише багато алкоголю всюди – в холодильниках, столах, тумбочках … а ще диско прямо в холі гуртожитку, розгон диско вахтерами (цими “янь” будь-якого свята), подальші подвиги в ресторанах города…. і мертвий сон. Щасливий сон людини, яка виконала завдання! В той день все було білим.

З часом все було по іншому – час він  невпинний – але не менш весело і пригодницьки. І навіть розїхавшись ми старались потрапити ТУДИ в цей день. Потрапити незважаючи на відстані та проблеми, потрапити кашляючи в трубку начальника і посилаючись на хворобу, потрапити автостопом, прийти прилетіти приїхати… і це були дивні відчуття. Відчуття чогось домашнього і  в той же час “вжечужого”, з кожним разом все більше.  І так було приємно спостерігати як молоді спеціалісти, банкіри, викладачі, журналісти…. всі такі серйозні і спраглі життя в повсякденному – вмить ставали знову “святими”. Дивно – але ще однією асоціацією став футбол. Він чомусь завжди мав місце 17 листопада .

А зараз чомусь все не так. Мабуть ота “чужість” досягла критичної межі. В моїх теперішніх широтах ніхто не відзначає цей день… як мінімум сьогодні. Тому сиджу і думаю – а чи не махнути в магазин, скупити народного продукту і приготувати щось таке типу “макарони з кетчупом надзвичайні” чи “картопля смажена офігенна”, а ще включити музіку – по мірках часу напівретро. Якогось Кобейна, чи можливо Акваріум. А ще можна випити по 50 з друзями, тими які знають, пам’ятають і вірять. Випити в скайпі – давно планую реалізацію цього проекту, ось і дата і подія надихають. Ех…. БІжу в магазин!!!

P.S. Снігу поки що нема, але ще  ж не вечір.

P.P.S. Футбол завтра. Цього разу помилились на один день. Можливо це на фарт?

—————-
Now playing: 11. Чайф – Не спеши
via FoxyTunes

Фуршет на проспекті Бандери

Если бы президент Виктор Ющенко за пять лет правления ни разу не вспомнил имени провидныка ОУН, украинско-российские отношения вряд ли стали бы лучше. Проблема не в Степане Бандере, а в Кремле.

И, чтобы, как говорится, дважды не вставать. Если бы президент Ющенко за те же годы не отметился ни одним заявлением или указом, в котором фигурировала бы аббревиатура «УПА», отношение рядового польского обывателя к образу «украинца-резуна» вряд ли бы претерпело существенное изменение.

Звонок из «Левого берега» пригласил высказаться как раз в то время, когда я сидел в актовом зале львовской Политехники на международной конференции «За вашу и нашу свободу!». Слушал украинца Мирослава Мариновича, польку Богумилу Бердыховскую, литовца Витаутаса Ландсбергиса, белоруса Станислава Шушкевича… Было очень интересно – говорили о свободе и демократии, о том, что изменилось за двадцать лет – после падения Берлинской стены и победы «Солидарности». Но взгляд то и дело уходил за окно, где догуливало свои последние в этом году минуты пронзительно яркое солнце. Шумел людским ульем и звоном трамваем проспект Степана Бандеры.

В этом и был фунт изюма. Вряд ли польским и российским коллегам было особенно радостно увидеть на конвертах, приглашающих в Украину, адрес – проспект Бандеры. И в той, и в другой стране это слово – синоним – антисвободы, антидемократии. И, тем не менее, они приехали, и, вынесу услышанное и увиденное из множества встреч и дискуссий, – им было интеллектуально комфортно, а по вечерам – ещё и вкусно, и радостно… (Далі оригінал Вахтанга Кіпіані)

Шева зіграє у Тарантіно?

Новый шедевр Тарантино снимет в Украине

После успешной премьеры «Бесславных ублюдков»,  известный кинорежиссер Квентин Тарантино планирует съемки продолжения картины в Украине. Режиссер рассматривает несколько вариантов, но центральной линией сюжета станет легендарный «матч смерти». Об этом он заявил на пресс-конференции в Берлине 10 ноября 2009 г.

После рекордных кассовых сборов фильма «Бесславные ублюдки» Квентина Тарантино в мировом кинопрокате, культовый американский кинорежиссер уже планирует съемки продолжения картины.

По словам режиссера, на данный момент идея продолжения картины только созрела в его голове и находится на стадии доработки. «Я долго думал о том стоит ли продолжать в этом направлении. Мне очень интересна тематика и эпоха второй мировой войны, и как свидетельствует успех картины не мне одному. Идея продолжить, в большой степени, зацепила меня когда мои украинские друзья в Лос-Анджелесе однажды рассказали мне о матче смерти и Украине. Меня поразил этот исторический и малоизвестный факт» – говорит Тарантино.

Также, для любителей футбола будет очень интересен тот факт, что в фильме будут сниматься игроки киевского Динамо. На второстепенные роли метр кинематографа хотел бы пригласить Андрея Ярмоленко и Евгения Хачериди, актерский талант которых, по мнению режиссера,  заметен и на футбольном поле. Кроме того, капитана киевской команды времен второй мировой сыграет сам Андрей Шевченко. По мнению кинокритиков, шаг по привлечению к съемкам реальных игроков, среди которых и легендарный Шевченко, должен стать одним из залогов успеха будущего творения неувядаемого Квентина Тарантино.

В пресс-службе ФК «Динамо» подтвердили информацию по поводу участия игроков киевского клуба в съемках. Кроме того, президент клуба Игорь Суркис, во время личной встречи с господином Тарантино, пообещал содействие во всех вопросах – предоставлении стадиона для съемок, предоставления времени игрокам и даже предложил на роль Мюллера в фильме кандидатуру главного тренера Валерия Газаева.

Работы по постановке и съемке фильма должны начаться в мае следующего года. Прогнозируемый бюджет фильма 120 миллионов долларов, половину из которых составят личные инвестиции Квентина Тарантино.

Дополнительная информация:

Матч смерти — футбольный матч, сыгранный в оккупированном немцами Киеве летом 1942 года между советской и немецкой командами. Ряд футболистов-киевлян был расстрелян; по легенде, за отказ проиграть встречу.

Кве́нтин Дже́ром Таранти́но (англ. Quentin Jerome Tarantino) — американский кинорежиссёр, сценарист, актёр, кинопродюсер и кинооператор.

По материалам “Film und Gäste“

Перевод с немецкого

Буднібезробітного

—————-
Now playing: The Doors – The End
via FoxyTunes

Будні безробітного можуть здаватись безтурботними та щасливими лише ззовні. Тепер я знаю це напевно. Знаю зсередини.

Виробив в собі звичку вставати не надто пізно – незважаючи навіть на відсутність справ чи графіку. Далі 2 чашки кави з інтервалом у годину, походи по інстанціях типу ванна-туалет (термін “інстанція” вжито на підсвідомому рівні), спроби сніданку зазвичай завершені у вигляді напівфабрикантів, попереднє вмикання компутера (єдине вікно у світ ну хоч якийсь – і світ і вікно) – аська, футбол.уа, гмейл… короче по протоптаному маршруту кожен день. Іноді навіть трапляються нові сайти чи то зупинки, ще рідше щось цікаве що зачіпає моск, ну як мінімум проходить через нього. Далі чай, багато чаю – зазвичай чомусь зелений – мабуть  це віра у відсутність випадковостей та наявність якихось закономірностей викликана відсутністю бачення альтернативи – ми чомусь часто починаємо вірити у сакральне та нематеріальне загалом якщо в матеріальному настає криза. Казав Єгор – “не биваєт атеістов в окопах под огнем”!

В перервах поміж усіх зазначених ритуалів – відвідування сайтів з вакансіями та резюме, з численними порадами та спробами аналітики ринку, з численними опенмайндед, аут оф бокс сінкер, резалт орієнтед, і купою іншої всякої девяностовідсоткової хуйні. Потім спроба перегляду фільму – таке собі насильство над розпластаним моском, спроба потрапити музикою в унісон душі… зазвичай з перемінним успіхом.

Такими от чагарями бездіяльності і безкорисності добираюсь до вечора. І  в той час коли всі інші приходять з роботи, я дозволяю собі влягтись перед теликом і годинку-другу вбити за «сьорфінгом» (клацанням з каналу на канал). Тоді душ, спроба вечері, ще одна спроба фільму…і плавний відїзд під тим же теликом. Я часто згадую як втомлювався в часи роботи з 9 до 21, але здається що тоді я встигав зробити більше. Людина істота лінива.

Покоління Pepsi

…Когда-то, в свои пионерские годы, это поколение получило в подарок от советской власти «Пепси-Колу» новороссийского разлива — не просто питье, это была надежда на то, что следом за «Пепси», новая, волшебная жизнь, придет с той стороны моря. И она пришла, сметая все на своем пути, избавляя от иллюзий и обесценивая прежние идеалы…

Герой фильма — Вавилен Татарский — поэт, выпускник лит. института и типичный представитель «поколения Пепси». Оказавшись в водовороте исторических событий постсоветского пространства, Вавилен становится новомодным рекламным крэйтором и пытается познать тайну своего призвания.

Одним словом – чекаємо виходу в 2010. Цікаво буде глянути – як не як а твір непростий в плані екранізації. Тішить і акторство Рінати Літвінової… ну люблю я її, а вона Земфіру.  Отож, чекаємо.